И очевидно, уличная языковая среда была русской, опять же, с заметными особенностями.
Не російське, лише російськомовна на стадії активного переходу. Роздутий статус російської, плюс фактор переселення на нове місце, плюс деяка кількість переселенців з інших республік (яких насправді була меншість, але присутність їх сприяла переходу й інших на російську). Люди підлаштовувались під домінуючу російську, хоча її домінування початково було ілюзорним.
Усе це підводить нас до думки: в 80-х чи 90-х на Донбасі, російськомовність якого ще ледве сформувалась на той момент, і в більшості російськомовних були живі україномовні родичі, просто ще не було умов для сильного антиукраїнського руху. Громадянська війна на російсько-українському мовному ґрунті? Тоді, мабуть, вона могла б виникнути і між русифікованими киянами та їхніми україномовними сільськими родичами. Коротше, це нереалістичний сценарій.