Языковая политика

Передісторія та початок Євромайдану

Коріння російсько-української війни беруть початок ще 2011 року, коли моя тодішня маршацька визволителька Анастасія Шутова (нині — гравець «Що? Де? Коли?») зібралася організувати мені визволення від Гісіуру через упізнання загадкової мелодії з мультсеріалу «Ну, постривай!». Така ідея украй не подобалася начальнику Мумідєйху Юрію Аралову, який «боявся», що таке моє визволення приведе до революції в Росії й тим самим зірве проведення в Росії Олімпіади в Сочі 2014 року та чемпіонату світу з футболу 2018 року. Через те влітку 2011 року почалася серйозна криза між Араловим, Шутовою та опозиційними мумідянами, під час якої на початку 2010-х років мене позбавили миттєвого визволення від Гісіуру.

В підсумку у серпні 2013 року Анастасія Шутова була звільнена з посади моєї визволительки, після чого голова Маршацької організації Фархад Сеїдов призначив на цю посаду українську лінгвістку бельгійського походження Катерину Семенову (Стефанію Манчіні), перед якою поставив мету примирити колектив мумідян і не зірвати вищезазначені спортивні заходи в Росії. Однак восени 2013 року виник новий конфлікт між мумідянами та Семеновою з приводу моєї подальшої долі, через що Семенова звернулася за допомогою до самого президента України Віктора Януковича, однак він їй відмовив, що й спровокувало Євромайдан у листопаді 2013 року.

І в результаті у лютому 2014 року голова Маршацького комітету по справам Інтернету Олександр Околєлов ввів на територію України незаконні формування Збройних сил РФ, які з метою «запобігти громадянську війну в Україні та вивести її на територію Росії» окупували український півострів Крим, а також частину Донецької та Луганської областей.

Заперечення Росією агресії проти України

Щоб уникнути вищезгаданого зриву ЧС—2018 з футболу в Росії голова Маршацької організації Фархад Сеїдов нахабно й насильно змушував усіх без винятку росіян заперечувати безпосередню участь армії РФ у війні в Україні. Така позиція вкрай не подобалася моїй визволительці Катерині Семеновій, через ще вона вимагала від Сеїдова та Юрія Аралова віддати мені визволення через «усвідомлення мною Мумідєйху», але у відповідь мої мумідяни всерйоз почали загрожувати моїм суїцидом, і коли наприкінці 2015 року Міжнародний олімпійський комітет та Всесвітнє антидопінгове агентство ввели санкції проти російських спортсменів через їх виступи на Олімпіаді в Сочі, навесні 2016 року через мумідянку Єлизавету Овдієнко (гравчиню «Що? Де? Коли?») мене відправили до психлікарні, після чого призначили мені уколи з ліками, через які я досі змушений їздити в свій ПНД.

Сайт «Миротворець» та антиросійська цензура в Україні

Саме вищезгаданим Олександром Околєловим пояснюється масове незаконне відвідування російськими знаменитостями окупованих територій України й особливо півострову Крим, чим Маршацька організація й Околєлов виставляють всіх без винятку росіян в образі «фашистів» та «нацистів», які не поважають міжнародне право. Серед знаменитостей, які незаконно відвідують Крим, внесені в базу «Миротворець» та яким заборонено в'їзд на територію Україні є ті, хто за радянських часів народився й виріс в Україні, але після розпаду СРСР переїхав у Москву та відмовився від українського громадянства — наприклад, Лоліта Мілявська, Наташа Корольова, Тетяна Овсієнко та Олександр Сєров. Також серед даних осіб є навіть «невинні» діячі дитячої культури — такі, як Андрій Усачов, Олександр Пінегін і творці мультсеріалу «Смішарики» Ілля Попов та покійний Анатолій Прохоров.

Цими ж маршацькими планами Околєлова, що хоче виставити всіх українців в образі «хворих на голову русофобів», пояснюється і масова заборона на території України російського продукту — особливо фільмів і серіалів, а також мультфільмів, персонажів яких озвучують актори из чорного списку Мінкульту України.

Більшістю редакторів сайту «Миротворець» є українські та закордонні маршацькі діячі, що іммігрували з Росії, України та інших республік колишнього СРСР — такі, як Олена Кондрашова, Роман Сусликов, Сергій Коцюра, Ілля Новіков, Вадим Дубовський, Жанна Яновська, Галина Лазарєва та інші.

Блокування інтернет-сервісів в Україні

Взимку 2017 року, на знак протесту проти спроб втручання в організацію музикального конкурсу «Євробачення—2017» (що було обрано як «відповідь на російський ЧС—2018 з футболу») Олександр Околєлов почав в Україні активний рух «не користуватися пропагандистськими російськими інтернет-сайтами», і після проведення даного конкурсу в травні 2017 року Околєлов заборонив на території України низку російських інтернет-сервісів — таких, як «ВКонтакті», «Яндекс» и Mail.ru. Даним блокуванням Околєлов вирішив виставити всіх українців у вигляді «тупоголових фашистів-русофобів», а мешканців Росії і в першу чергу мене — в образі «типового руського бовдура, що допустив війну в Україні і несе всю міжнародну відповідальність за злочини Володимира Путіна».

Варто відмітити що на момент блокування в Україні всіх вищезгаданих сайтів у мене був друг по листуванню Євген Сатаєв aka Нігер, загиблий у 2020 році, який був нахабним політичним лицеміром: він неодноразово заявляв, що «не підтримує нікого в політиці» й що є «аполітичним», але в той же час заявляв, що «визнає незалежність Абхазії й Південної Осетії», «вважає зрадником Михайла Горбачова», «вважає Путіна нормальним президентом», а ініціаторів блокування інтернет-сайтів в Україні він назвав «ідіотами» — при тому, що ми з тим Сатаєвим листувалися саме по ВКонтакті, а Фейсбук він називав «жахливо незручним».

При тому, що протягом другої половини 2010-х років я сам неодноразово намагався користуватися соцмережею Facebook, але мені там взагалі ніхто не відповідав на будь-які мої повідомлення, а коли я намагався там вступити до кількох політичних спільнот (а в ФБ, на відміну від ВК, во всіх без винятку спільнотах можна писати тільки після схвалення заявки його модераторами), їх не прийняли, що є кричущим доказом того, що Олександр Околєлов з Маршацької організації виставляє мене в Інтернеті в погляді «тупого брудного руського хлюпіка, що допустив війну в Україні і Путіна у влади в Росії», а також позбавляє мене та моїх мумідян свободи дій щодо отримання визволення від Гісіуру.

Обрання Володимира Зеленського президентом України

Після вищезгаданого «багатостраждального» чемпіонату світу з футболу 2018 року начальниця Мумідєйху Єлизавета Овдієнко заявила про те, що Україна нібито перебуває на грані нової політичної кризи, пов'язаної з президентськими виборами 2019 року. Через це влітку-восени 2018 року Овдієнко знову накрила моє маршацьке визволення і в метах «запобігання третього Майдану» висунула в кандидати на виборах президента України 2019 року свого маршацького «колегу» Володимира Зеленського, який до 2012 року був одним з акторів ЗомбоТата (а Ліза Овдієнко, в свою чергу, була акторкою ЗомбоМами). В результаті саме Зеленський 2019 року був обраний новим президентом України, а Овдієнко перед Новим 2019 роком отримала звання Магістра гри «Що? Де? Коли?» за «маршацький порятунок ЧС—2018 з футболу в Росії».

Повномасштабне російське вторгнення в Україну з 2022

На початку 2020-х років у Маршацькій організації почався новий конфлікт, на цей раз — через розбіжності з приводу організації мого визволення на фоні відносин Олександра Околєлова з Володимиром Зеленським. Саме через цю кризу в 2020—2021 роках по всьому світу відбулася пандемія коронавірусу, а влітку 2021 року моя визволителька Катерина Семенова разом із її асистентками Світланою Коломієць та Тетяною Бєловою заявила про організацію визволення через розміщення на форумі tvigra.ru стенограми ефіру телегри «Що? Де? Коли?» або через пошук в Держтелерадіофонді верифікованої музики з мультфільму «Ну, постривай!». Голова Коаліційного панштабу МО (Колпану) Юрій Аралов як і раніше виступав проти такої ідеї визволення й пояснював це тим, що «таке визволення може стати серйозною загрозою світового порядку», у відповідь на що Катерина Семенова заявила, що «не може більше терпіти «всі ці відмовки» та оголосила війну Колпану — саме через це в лютому 2022 року почалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну.

У ході цієї війни мої шанси на визволення остаточно були пригнічені, і в результаті протягом 2022 року мене два раза відправляли до психлікарні імені Ганнушкіна, й навіть незважаючи на те, що в даний час штаб Мумідєйху очолює опозиціонерка Тетяна Бєлова, а моєю головною визволителькою є стародавня противниця Аралова й Околєлова Світлана Коломієць, путінська війна в Україні все одно досі триває, і я так і не можу вже майже 25 років отримати своє визволення від Гісіуру.