Есть еще слово 'furkać' 'furknąć', но оно относится только к птицам"о птицах: взлететь с громким шумом, крыльями взмахнуть"
ФУ́РКАТИ, аю, аєш, недок., розм.
1. Пролітати, утворюючи крилами характерні звуки; пурхати (про птахів). Ластівки протягалися чорною блискавкою й фуркали попри вуха (Лесь Мартович, Тв., 1954, 113);
// Рухаючись, утворювати глухі, уривчасті звуки. Високий ватаг, наче дух полонини, обходить з вогнем стоїще. Обличчя в нього поважне, як у жерця, ноги ступають твердо й широко, а дим з головешки фурка за ним крилатим змієм (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 320).
2. Швидко обертати що-небудь, крутити чимось, утворюючи ним своєрідне гудіння. Марта стояла, наче вкопана, і мовчала, а пальці рухались у неї, начеб сукали безнастанно вовну або фуркали веретеном (Ольга Кобилянська, III, 1956, 527);
// Швидко обертатися, крутитися, утворюючи своєрідне гудіння (про веретено, прялку тощо).
3. Форкати, пирхати. Бігла [Катерина], як від пожежі, а баби фуркали услід (Гнат Хоткевич, II, 1966, 113);
// Уривчасто, з шумом випускати вихлопні гази, пару і т. ін. (про машину, мотор і т. ін.).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 655.
ФУРКОТА́ТИ, очу, очеш і ФУРКОТІ́ТИ, очу, отиш, недок., розм.
1.
Утворювати одноманітно-деренчливі звуки під час роботи (про механізми, машини і т. ін.). Де-де в стодолі лопотять ціпи, в сінях хрупотять пили або фуркочуть коловороти, крутячи мотуззя (Іван Франко, IV, 1950, 189); Хутко пересувалися паровози, подаючи пісок і каміння, невпинно фуркотів екскаватор, вигризаючи стальними зубами граніт (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 375).
2. Підсил. до фуркати. В'ється, фуркоче джмелем над долівкою веретено (Михайло Стельмах, II, 1962, 327); Вгорі фуркотять уламки, один із них падає зовсім близько, і чути, як він шипить у снігу, вичахаючи (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 496).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 655.
ФУРЧА́ТИ, чу, чиш, недок., розм. Утворювати одноманітно-деренчливий звук крилами при польоті (про комах). Я прислухався до гудіння жуків, котрі часто фурчали навкруги (Збірник про Кропивницького, 1955, 6);
// Швидким польотом, рухом утворювати подібний звук. Неначе велетенський джміль, фурчить веретено (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 787);
//
Утворювати деренчливий звук при роботі (про механізми). Вузенькі вулички роїлися робітничим людом, по кошарах фурчали млинки, парові машини свистали (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 24).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 656.