Яка різниця, як до української та будь-якої іншої мови ставляться росіяни? Чи взагалі будь-хто ще. Мова про Україну та українців. Я говорю про те, що російська мова - це така ж мова України та українців, як українська. Й в Росії немає на неї ніяких ексклюзивних прав. Й для України, перш за все, це не мова воєнного ворога, а своя мова. Те, що війна йде з державою, для якої це теж своя мова,не має ніякого значення, якщо до цього адекватно ставитися. Й це, навпаки, показник своєї гідності: це наша мова, все інше з цього приводу для нас вторинно. Ти не розумієш, здається, що те, про що ти говориш, це протиставлення, перш за все не росіянам, а великій частині українців. Й ці українці це дуже добре бачать та відчувають.
Як там в Росії ставляться до української мови, в цьому ракурсі немає ніякого значення. Велика кількість росіян ставиться до української мови неадекватно та упереджено, тут навіть обговорювати нічого. Й це непрямо, але активно просувається й зверху. Але до того, що ми обговорюємо,це немає відношення. Почати треба з того, щоб перестати ставити знак рівності між Росією та російською мовою. Це буде перший шаг до адекватного підходу. Я зараз вже не про тебе особисто, а взагалі
«Така ж» — перебільшення. Мова частини сучасних українців — так. Але сотню років тому частка російськомовних серед українців була значно нижчою (російськомовний онук, що їздить на літо до своїх україномовних бабусь — дуже типова ситуація в пост-щербицькій Україні). Іншими словами, російська мова стала для багатьох українців своєю тільки через те, що батьки не передали їм свою рідну українську мову. У такому випадку, перехід на українську виглядає як повернення до власного коріння (тоді як перехід на російську в попередньому поколінні був просто пристосуванням до українофобського середовища).
Друга відмінність: російська мова не має «українотворчої» властивості. Людина, для якої українська мова рідна, сприймається за замовчуванням як українець — незалежно від того, живе тут чи за кордоном (і чи є держава Україна на карті взагалі), і навіть незалежно від походження. Людина з рідною російською може бути ким завгодно — росіянином, українцем, ще кимось — якщо не знати деталей, то за замовчуванням це росіянин. Українці як нація оформились із сукупності людей, що розмовляли діалектами української мови, і лише потім ситуація ускладнилась за рахунок русифікації, міграції, спроб переосмислити принципи побудови нації і т.п.
Третя відміннінність: відповідальність. Існування української мови залежить тільки від українців, зберегти її в живому стані — їхній прямий обов'язок, бо якщо не ми, то більш ніхто. Російська мова так критично від нас не залежить.
Справді, з російською мовою пов'язано певний пласт власне української культури — приміром, без неї неможливо читати в оригіналі словник Грінченка чи асоційовану з Україною частину творчості Гоголя. Що з цим робити? Як мінімум, спеціалістам, що працюють з цими текстами, російську мову знати треба. Але, з іншого боку, є приклад Сковороди, латиномовну частину творчості якого ми якщо читали, то тільки в перекладі, та й слов'яномовну теж здебільшого перекладено на сучасну українську — тобто, навіть втрата контакту з мовою оригіналу ще не викреслює твір з культурного простору.
