НА́ВОЛОЧКА, и, жін. Чохол з тканини, який надівають на подушку. Простирадла на постелях, наволочки не міняються по шість неділь (Нечуй-Левицький, II, 1956, 394); Ольга Петрівна сама постелила свіжі простирадла, наділа на подушки чисті наволочки (Микола Олійник, Леся, 1960, 185).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 39.
НА́ВОЛОКА, и, жін., розм. Те саме, що наволочка.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 39.
ПО́ШИВКА, и, жін. Те саме, що наволочка. Під одною прямою стіною стоїть ліжко дівоче; з-під глазетових завіс визира безліч подушок і подушечок, в білих, як сніг, пошивках (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 14); Чотири здоровенних подушки за малим не до стелі знімаються, та всі в ситцевих пошивках (Борис Грінченко, II, 1963, 313); Швидко нагнулась [Саша] до купи білизни і руками перебирає сорочки, рушники, пошивки (Олесь Донченко, II, 1956, 113).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 482.
ПОШИ́ВАНКА, и, жін. Те саме, що наволочка. Він завівсь на худобу, на хазяйство; є в його і скриня, і подушки, є й полотняні пошиванки на їх (Словник Грінченка); — Бери пошиванки й напихай соломою... (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 173).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 482.