Деякі підсумкові думки щодо Заколоту Пригожина.
Схоже, господар "Вагнера" дійсно не мав жодної амбіції до політичної влади, а почав діяти виключно, бо був загнаний у кут путінською клікою. Й очевидно, що повторювати долю Наполеона на попелищі Москви також не входило до списку бажань "Кухаря".
Важливість столиці для керованості Росії чомусь прийнято переоцінювати. Між тим навіть Сталін планував евакуацію за потреби. Хвей Ло, як бачили, дременув, потреби не дочікуючись. Тож єдиний сценарій подальших подій для того, хто зайде в Москву, - це зав'язнути в боях без перспективи піймати "Чемоданника".
Не знаю, чи посередництво Лукашенка передбачалось ще на етапі планування "Маршу", але ця несподівана розв'язка (назвемо це чудо "Картопля з машини") точно була єдино можливою, за якої РФ не повторювала долю царату в "Імперіалістичній / Великій війні". Ба більше, ця "картопля з машини" - варіант, за якого помірний зиск отримали всі три сторони: Путін, звісно, зберіг повноту влади; Пригожин зберіг "Вагнер", який хоч і буде частково роззброєний й інтернований у Білорусь, та вийшов із виснажливої бійні та зможе повернутися до звичного кришування африканських племен; - а найцікавішим є зиск диктатора Білорусі: Лукашенко, який має великий сумнів щодо вірності й спроможності своєї армії, тепер завше зможе звернутися до вагнерят.
Для України ж позитив ситуації головно в тому, що недолугі генерали лишаються на чолі. Було б дуже прикро, якби куп-д'етат призвів до покращення управління військами ворога. Перспектива повної неучасті "Вагнера", чи не найефективнішого формування росіян, у подальшій війні теж приємна, але, наскільки пам'ятаю, вони й так були виведені з фронту після "взяття Артемівська".
Ця буря в стакані мало що змінила на "ігровому столі". Аж смішно від того, що настільки гучні історичні події можуть бути пустопорожніми.
