Мерсі! До речі, давно хочу з'ясувати: галаган — це монета?
Ґалаґа́н, -на, м.
1) Искра, головня. Ще ж не згасло ґалаґаном козацькеє сонце. К. Досв. 219.
2) Большой мѣдный горшокъ. Желех.
3) Старинная мѣдная монета въ 4 крейцера. ЕЗ. V. 91. Вообще мѣдная монета. У Марка тілько грошей, шо ним ліку не знати: два слупа золота, два слупа деяментів, а три срібла, а ціла гора ґалаґанів. Драг. 331.
4) Икра изъ бѣлой рыбы. Поп. 102.
5) Поплавокъ въ рыболовныхъ сѣтяхъ. Браун. 9 и 10. Вас. 186. МУЕ. I. 45.
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 346.
ГАЛАГА́Н, а, чол.
1. Головатий півень з голою шиєю. Бабин півень, горлатий галаган, злетів на тин і кукурікнув (Олесь Донченко, VI, 1957, 30); * У порівняннях. Мов півень отой галаган, від хати до хати бігав [отець Нокентій] (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 130).
2. діал. Поплавок на великій рибальській сіті. Од кілка до кілка висіли разками здорові поплавки, що звуться галаганами, пороблені з легкого сухого дерева (Нечуй-Левицький, II, 1956, 221).
3. діал. Старовинна мідна монета, а також мідна монета взагалі. Галаган маю в хустині зав'язаний, булок повні пазухи та й цукру добру байду (Василь Стефаник, III, 1954, 41).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 18.
Про букву Ї.