Зате в укр. є.
ПРОКИДАТИ 2, аю, аєш, недок., ПРОКИНУТИ, ну, неш, док., перех., розм. Те саме, що пробуджувати. Цілу ніч прокидало Христю материне важке зітхання; їй не раз чувся і її здавлений плач (Панас Мирний, III, 1954, 14); Шумить верховіття оливного гаю, — З мого забуття прокидає мене... (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 53); Заснула без подушки, — прокинули б дівчину та поклали б їй подушечку (Словник Грінченка); Одну лиш із служниць, ще віддану примарам Тих днів, знайомий звук, що виник і погас, Прокине з забуття: вона згадає вас І вашу красоту з її примерклим чаром (Микола Зеров, Вибр., 1966, 445); Твій знівечений вид, позападалі очі.. — Все те гидливості в мені не прокида (Володимир Самійленко, I, 1958, 57); Любов у грудях більше не пала; її прокинуть знову, як була, Холодний розум дотиком не зможе (Павло Грабовський, I, 1959, 260).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 197.
