Середньополіські рефлекси Ѣ відрізняються від типово українських.
Голосний [і] на місці [ě] зустрічається у південно-західних та південно-східних говірках і становить норму сучасної української літературної мови (літо, ріка). У північних (поліських) говірках у наголошеній позиції найчастіше вживається дифтонг [ie], а в частині говорів — монофтонги [ɪ], [e], [ê]. У ненаголошеній позиції трапляються [e] або [ɪ] з твердим попереднім приголосним, порівняймо: діед — дедóк, дидóк.
Злиття історичних Ы та И властиве як південним наріччям української мови, так і північному, тоді як у білоруській і російській мові різниця між історичними И та Ы зберігається. В літературній українській обидві історичні голосні перейшли в И після приголосних. У середньополіському говорі вимова рефлексу Ы, И може бути в частині випадків близькою до І (поліс. «Чорноб
іль» — літ. укр. «Чорнобиль» — рос. «Чернобыль» — блр. «Чарнобыль») — наскільки я розумію, це залежить від попередньої приголосної.