«...Хронологічно й географічно крах СРСР розпочинається, власне, у Казахстані – алмаатинський студентський бунт у грудні 1986, нашвидкуруч залитий не лише водою із поліційних водометів, але й кров’ю. А невдовзі запалахкотів стільки ж тепер призабутий, скільки й лютий бунт у казахстанському місті – Шевченко. Величезна казахська юрба, сита "інтернаціоналізмом" по горлянку, видихала із неї, серед інших, таке гасло: геть Шевченка! Поверніть місту його давнішу назву – Актау!
Це, здається, єдиний випадок у шевченківському космосі, коли поет постав як... вособлення імперії».
(Вадим Скуратівський. – Сучасність. 1995. № 10. С. 155.)