Отже, ікавізм. Особливістю української мови є поява І, Ї на місці кількох історичних фонем, не схожих на И чи Ы. Якщо взяти питому слов'янську лексику (у т.ч., морфеми спільнослов'янського походження, додавані до запозичень), а також давні запозичення (такі, як християнські імена), то в ній на місці українського І в більшості випадків буде не російське И, а Е, Ё, О (а інколи також А та У).
після приголосних: рос. Е, Ё, О, А, У = укр. І
після голосних, на початку слова, кореня чи префікса: рос. Е, Ё = укр. Ї; рос. О, А = укр. ВІ
Таке перетворення відбувається не у всіх випадках, а лише за певних умов. Є два основні випадки:
1) Історичний Ѣ — в українській мові переходить в І/Ї завжди. В українській мові таке І/Ї зберігається у всіх формах слова, в російській у цій же позиції стоїть Е, що, за невеликим виключенням, не переходить у Ё. Приклади: рос. обед, на тарелке, ем = укр. обід, на тарілці, їм.
2) Історичні О, Е в закритих складах. Якщо при словозміні склад перетворюється на відкритий, то ікавізм у цих формах не виникає — відбувається чергування голосних залежно від того, відкритий склад чи закритий: рос. рог, ног, овца, Киев, Харьков = укр. ріг, ніг, вівця, Київ, Харків, але рос. рогами, нога, овец, Киева, Харькова = укр. рогами, нога, овець, Києва, Харкова. Ікавізму, як правило, не буває там, де О, Е є вставними (напр., у суфіксах -ок, -ець, у яких голосна в закритому складі чергується з нулем звуку в відкритому).
Головна проблема ікавізму в закритому складі — велика кількість нерегулярностей. Часто (але не завжди) відкритий склад, після якого йде вставна голосна, поводиться як закритий (місток/містком (хоча міст/мостом), кінець/кінця), або ікавізм не виникає там, де він був би очікуваний (паросток/паростки, хоча ріст/росту). У випадку повноголосся, ікавізм виникає нерегулярно (корова/корів, але сорока/сорок). Для ряду слів паралельно існують варіанти з ікавізмом і без (від/од, Біг/Бог). Також є випадки, коли ятевий фіксований ікавізм перейшов у ікавізм з чергуванням (рос. хрен, хреном = укр. хрін, хроном або хріном) або чергування замінилось фіксованим ікавізмом (напр., нормою є чергування вісь/осі, але в наш час є тенденція казати «вісі» замість «осі»). Сучасна норма забороняє ікавізм у пізніх неслов'янських запозиченнях (хоча деякого поширення набули помилкові ікавізовані варіанти запозичень, напр., підкаст). У старих запозиченнях ікавізм присутній так само, як у питомих словах (рос. Фёдор, Антон, алтарь = укр. Федір, Антін (хоча в наш час частіше Антон), вівтар). Коротше, це широка тема.
