Спершу перейменувався Свазіленд, тепер ось Литва і Грузія взаємно перейшли на ендоніми. Має успіх (キーウ) Кіу-не-Кієфу / KyivNotKiev. А що далі? Парі й Ландан? Дойчлянд? Віна?
Я ж досі не можу змиритися, що більше нема чемерисів, кімликів, Зирянщини, Еревані, Тифлісу, Sebastopol'я. Наче й немає століть взаємної відомості, наче тільки зустрілися народи.
Звісно, це не плач за етнофолізмами, які справедливо виживають. Хохли, жиди та подібні назвиська поза розмовою. Але ж згадані мною раніше назви не є етнофолізмами. Вони лише нейтральні історизми, що свідчили про давність культурних контактів, хай подекуди й опосередкованих. Як на мене, позбуваючись таких реліктів, ми "вкорочуємо віку" мові, відсікаємо її коріння.
У повазі до інших забуваємо себе і не поважаємо інших, вимагаючи поваги до себе. Я б так сформулював суть політики відходу від екзонімів.