Назви на -но взагалі не дуже природні для України. Скоріше вже "В Дубному" казати будуть.
Так, але на Заході з піною у рота захищають свої полонізовані МукачеВО, ДубНО. Звісно, мали б бути прикменики: -еве, -не. До речі, на Сході ніхто нікого не питав: поставили перед фактом, що слід писати Дебальцеве.
P.S. Особливо смішно й неприємно, що в 90-ті питому Ровенську область зробили Рівненською за зразком ГрозНЕНської (витвір кривого радянського канцеляриту).
А разве они не в речи жителей всех крупных городов Украины таковые?
Та ні, я ще в дитинстві фігів від задньорядної Ы від дикторів російського телебачення. Для українського вуха навіть містянина це звучало, мов людина вареним яйцем подавилася: ЫЫЫЫ, задихаюсь.
Староста — человек, а собака — это собака. Слова первого склонения могут быть мужского/общего рода только в том случае, если они обозначают людей.
К слову, лично в моей речи слова т. н. "общего рода" скорее последовательно употребляются в мужском или женском роде вне зависимости от пола. "Жестокая убийца" и "унылый плакса" звучат как-то не очень (хоть и не так обескураживающе как "собака побежал"). Мейнстримные тенденции в этом плане проходят мимо меня.
В українській це більш широке явище: вовкулака (переверт) - він, танцюра, пияка тощо.
Хоча через гендерний перекіс я тільки в університеті почув старосту в чоловічому роді: у школі це були виключно дівчата.
"У нас работает много хороших бариста", при том что в прочих славянских оно нормально склоняется.
Бісить це слово, бо в кав'ярні має працювати
кав'ярник (не плутати з
кавником).
