А гусь это она⁈
Зненацька так, хоча нині це архаїзм. Стандартно: гуска.
IІ Гусь, -сі,
ж. 1) Гусыня. Аж там пливе гусь: Помагай-біг,
біла гусь! Лукаш. 142. Мудрий мудрець гуссю ореть. (Загадка: письмо). Ном. стр. 303, № 473. Чаше употребляется во мн. ч.: гу́си — гуси, самки и самцы. Чи то гуси кричать, чи лебеді ячать. Макс. (1834) 5. 2) мн. гу́си. Родъ игры. КС. 1887. VI. 482; Ив. 58. 3) Гусе́й підпуска́ти. Врать, пускать сплетню. Ном. № 13821. Ум. Гу́сонька. Всі гусоньки на став полетіли. Грин. Ш. 628.
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 343.
княг, княгыня
У княгині якраз суфікс -ыня. Просто в рос. мові Ы після Г не буває: Г+Ы > ГИ, Г+И > ЖИ, ЗИ.
До речі, а звідки в слові князь кінцевий Ь?