Ы - и, э - е

[cetsalcoatle]

Есть какое-нибудь правило или подсказка как различать и-i/ы-и, е-є/э-е для русскоязычных.

Всю жизнь в них путаюсь.

[DarkMax]

Що мається на увазі?

[Python]

Якщо говорити про етимологічну відповідність, то основним варіантом буде:
  після приголосних: рос. И, Ы = укр. И; рос. Е, Э = укр. Е
  на початку слова: рос. И = укр. І, рос. Е = укр. Є, рос. Э = укр. Е
Але є й інші варіанти (трохи пізніше напишу довге полотно)

[pitonenko]

Главное запомнить, что пиво одинаково пишется.

[Python]

Сказане вище стосувалось питомої слов'янської лексики та давніх запозичень. У пізніх запозиченнях написання И, І після приголосних регулюється правилом дев'ятки:
 після д,т,з,с,ц,ч,ш,ж,р перед будь-якою приголосною, крім й, пишеться И
 в інших випадках пишеться І
Напр., рос. митинг = укр. мітинг, рос. суши = укр. суші, рос. шина = укр. шина, рос. литий = укр. літій

Це в загальних назвах. У власних назвах (іменах людей, географічних назвах) у радянський період діяла норма, за якою у всіх випадках писалося І (Алжір, Річард і т.д.). Починаючи з 90-х, правило дев'ятки застосовується і до власних назв, але де діє дев'ятка, а де радянська норма, ніхто толком не знає. В географічних назвах дев'ятка, схоже, стала регулярною чи, принаймні, охоплює більшість широко відомих іншомовних географічних назв. В іменах і прізвищах дев'ятка менш поширена — мені зустрічались паралельно Ричард і Річард.

[Python]

Після голосних: рос. И = І або Ї. На межі префіксу пишемо І, в інших випадках — Ї.
Приклади: рос. проинформировать = укр. проінформувати, рос. поить = укр. поїти, рос. Луи = укр. Луї.

ЬИ в російській мові
Після губних приголосних: рос. ЬИ = укр. 'Ї: рос. соловьи = укр. солов'ї.
Після зубних та шиплячих: попередня приголосна подвоюється, голосна передається як І: Ильи = Іллі.
Після кластеру приголосних: рос. ЬИ = укр. І

Іменники середнього роду з И/Ь перед закінченням у російській мові (учение, православие, изнание, счастье, благополучие тощо). Таке И в самій російській може замінюватись на Ь (учение=ученье). При передачі на українську таке И/Ь передається так, ніби там Ь, що або дає подвоєння попередньої приголосної (якщо це зубна або шипляча), або [й] (що виражається на письмі апострофом), або випадає (якщо перед ним іде кластер з кількох приголосних): учення, православ'я, вигнання, щастя, благополуччя. Якщо таке слово стоїть у відмінковій формі, що закінчується на ИИ (чи еквівалентній їй формі на ЬЕ), то замінюємо на ЬИ й передаємо за тим же принципом: в учении = в ученні, в православии = в правослв'ї, в изгнании = у вигнанні, в счастье — у щасті, в благополучии = у благополуччі.

[Python]

Є випадки, коли рос. Ы = укр. І

На межі префіксу: рос. безымянный = укр. безіменний
У закінченнях прикметників твердої групи у формі називного відмінку множини: рос. тверды, твёрдые = укр. тверді (в поезії також твердії).
В іменника, що закінчуються на -цы: рос. пальцы = укр. пальці, рос. спицы = укр. шпиці. Проте, в запозичених словах, де в українській мові Ц зберігає твердість у всіх формах, рос. ЦЫ = укр. ЦИ: рос. абзацы = укр. абзаци. (Якщо слово в українській мові має форму, що закінчується на -ць, -ця або -цю, передаємо ЦЫ як ЦІ, якщо має форму на -ц, -ца або -цу — передаємо ЦЫ як ЦИ).

[Python]

рос. И = укр. І після шиплячих у закінченнях іменників. Іменники, що в рос. закінчуються на -жи, -ши, -чи, -щи, в українській закінчуються на -жі, -ші, -чі, -щі: рос. ножи, ноши, ночи, мощи = укр. ножі, ноші, ночі, мощі.

(Є прихильники повернення старої норми, де в ряді випадків писалося -и, напр., ночи, але поки що вони в меншості. Тому можна просто дотримуватись правила, що українські іменники ніколи не закінчуються на -жи, -ши, -чи, -щи).

Це ж стосується прикметників: рос. пригожие, старшие, летучие = укр. пригожі, старші, летючі

[Python]

Дієслова: наказовий спосіб множини. В українській мові в закінченнях цієї форми російській И відповідає українська І: рос. учи́те = укр. учіть (рідко: учіте). Але в дійсному способі рос. И = укр. И: рос. у́чите = укр. учите.

Українська мова також має наказову форму І особи множини, якої в російській нема. Там така ж відмінність від дійсного способу: укр. учімося = рос. давайте учиться, да будем учиться, але укр. учимося = рос. учимся.

[Gobino]

Українська мова також має наказову форму І особи множини, якої в російській нема. Там така ж відмінність від дійсного способу: укр. учімося = рос. давайте учиться, да будем учиться, але укр. учимося = рос. учимся.

А разве рус. будем учиться это не укр.  учитимося?
В русском есть императив, например : "Учимся парни, давайте учимся, стараемся" в смысле: "давайте  учиться, стараться." 

Еще в голове по поводу будем учиться вертится такая форма: учитимемось - это диалектное? Или вообще не существует такой формы?

[Python]

А разве рус. будем учиться это не укр.  учитимося?

рос. будем учиться = укр. учитимемося. Ще є укр. учитимуся = рос. буду учиться.
«учитимося» — помилка. І «учитимемось», і «будемо вчитись» є в літературній мові, обидві форми взаємозамінні.

Але я говорив про інше: «учімося» — це не просто «учимся» чи «будем учиться» (казати «ми сьогодні вже цілий день учімося, і завтра теж учімося» — помилка), а лише «да будем [же] учиться» чи «давайте учиться» (ця форма частіше вживається в високому стилі, де, можливо, «да будем» краще її передає, ніж «давайте»). В російській мові цієї форми нема, тому замість неї використовують і «учимся», і «будем учиться», і згадані вище та деякі інші конструкції.

[DarkMax]

Це в загальних назвах. У власних назвах (іменах людей, географічних назвах) у радянський період діяла норма, за якою у всіх випадках писалося І (Алжір, Річард і т.д.). Починаючи з 90-х, правило дев'ятки застосовується і до власних назв, але де діє дев'ятка, а де радянська норма, ніхто толком не знає. В географічних назвах дев'ятка, схоже, стала регулярною чи, принаймні, охоплює більшість широко відомих іншомовних географічних назв. В іменах і прізвищах дев'ятка менш поширена — мені зустрічались паралельно Ричард і Річард.

Немає загальної 9-ки. У географічних назвах є рикання + традиція. Також є загальне правило Цицерона-Чингісхана для власних назв про шиплячі + ц.
Алжир, Чилі - це не 9-ка, а правило Ц.-Ч. А Ричард, Архимед - гіперкорекція, бо відповідного правил нема.

Тому можна просто дотримуватись правила, що українські іменники ніколи не закінчуються на -жи, -ши, -чи, -щи).

У новій редакції дозволили икання для родового відмінку 3-ї відміни. До того -и було маркером дієприслівника.

[alant]

Ледачий, пізній - коли - ий, а коли -ій?

[DarkMax]

Ледачий, пізній - коли - ий, а коли -ій?

-ій при -н-. Забутий > незабутНій. Але є хитання.

[Gobino]

Наприклад дiвчина, як це з девьяткой звьязане?  Здается мени неякой девьятки немае. Чому ни дивчина, як що девьятка е?